Абрам ЛЕРМАН – тренер.  Майстер спорту СРСР. Заслужений тренер України. Корінний киянин. Усю футбольну кар’єру провів у київському «Динамо». В уславленому українському клубові виступав на позиції центрального захисника.  Прийшов у київський клуб ще перед війною, однак виступати за нього розпочав вже після 1945 року.  У 1947 – 1953 роках був капітаном «Динамо».  У вищій лізі союзного чемпіонату зіграв 182 зустрічі.  Футбольні прізвиська – «Гладіатор», «Лютий опричник».

 

 Після завершення кар’єри гравця тренував команди «Металург» (Запоріжжя), «Дніпро» (Черкаси), «Суднобудівник «(Миколаїв), «Зірка» (Кіровоград), «Локомотив» (Вінниця).  Про Абрама Лермана відомий у минулому футболіст Павло Богоделов сказав: «Людина і пограла, і пережила багато. І, проте, залишилася простою і доброю. Абрам Давидович добре ладив з усіма, з ким він працював, включаючи прибиральницю. Він не тільки душевно здоровався і розмовляв із усіма, але і завжди знаходив засіб, щоб доплатити тій же прибиральниці до мізерної зарплати. І знаєте, умів це робити красиво!».

 

Із чернівецькою «Буковиною» розпочав працювати у вересні 1976 року. Абрам Давидович прийняв команду тоді, коли вона перебувала в нижній частині турнірної таблиці. Наш колектив завершив сезон – 76 на 14 сходинці.  А вже за підсумками наступного сезону «Буковина» під керівництвом Лермана зробила вагомий крок вперед – 9 місце. У сезоні – 78 чернівецький колектив був вже п’ятим.

 

Чемпіонат – 79 чернівецька «Буковина» також розпочала під керівництвом Абрама Лермана. На жаль, у 1979 році Абрам Давидович пішов із життя. За роки роботи в Чернівцях відомий фахівець заклав підвалини майбутніх успіхів «Буковини». Саме Абрам Лерман запросив у «Буковину» таких відомих наших футболістів, як Роман Угренчук, Ігор Заводчиков, Володимир Сакалов, Ігор Каліта, Василь Мудрей…  Абрам Давидович також залучив у буковинську команду Віктора Хлуса, який тривалий час із успіхом виступав у київському «Динамо».

 

 

Олександр ПАВЛЕНКО - футболіст, тренер. Народився 26 березня 1941 року в Тернополі. Майстер спорту. Виступав у командах «Полісся» (Житомир), «Чорноморець» (Одеса), «Локомотив» (Вінниця), «Буковина» (Чернівці). Тренував команди «Буковина» (Чернівці) та «Нива» (Тернопіль). 


У чернівецькій «Буковині» Олександр Павленко дебютував у 1966 році. Тоді наставником нашої команди працював заслужений тренер СРСР Михайло Корсунський. У дебютний буковинський сезон вправний захисник зіграв 38 матчів, у яких відзначився двічі. Вдалим для Павленка виявився сезон – 68. Чернівецька команда посіла друге місце у класі «Б» (1 зона УРСР).


Сезон – 71 виявився останнім у кар’єрі футболіста Олександра Павленка. Вже у червні 1972 року Олександр Григорович стає старшим тренером чернівецької «Буковини». Через десять років він привів нашу команду до здобуття чемпіонського звання (друга союзна ліга). Саме за часів роботи Павленка у «Буковині» дебютував Віктор Олійник, який зараз працює спортивним директором чернівецького клубу.


У 1989 році Олександр Павленко став головним тренером тернопільської «Ниви». За підсумками сезону – 89 «Нива» здобула бронзові нагороди чемпіонату СРСР (друга ліга, шоста зона). У сезоні – 92/93 Олександр Григорович знову очолив тренерський місток «Буковини». Тоді наші земляки спромоглися обіграти харківський «Металіст», сімферопольську «Таврію», зіграти унічию з донецьким «Шахтарем».

 

Помер Олександр Павленко у 1995 році. 

 

 

Борис РАССИХІН – тренер.  Народився 27 квітня 1937 року в Москві. Заслужений тренер України. Футболом розпочав займатися у 1946 році. У 1957 році став захищати кольори донецького «Шахтаря». У складі гірників вигравав Кубок СРСР (1961,1962). У сезоні – 63 дебютував у складі львівських «Карпат». Тренував колективи «Шахтар» (Червоноград), «Нафтовик» (Дрогобич), «Авангард» (Стрий), «Карпати» (Львів), «Прикарпаття» (Івано – Франківськ), «Веніта» (Липкани, Молдова).  У 80 – х роках працював у тренерському штабі команди першої союзної ліги СКА «Карпати» (Львів). Чернівецьку «Буковину» тренував у 1980, 1986 роках. Під керівництвом Бориса Рассихіна наші земляки стали срібним призерами першості СРСР (друга ліга, 6 зона). У 1999 – 2000 роках був тренером – селекціонером «Буковини».

 

Борис Рассихін став старшим тренером чернівецької «Буковини» в червні 1979 року. Сезон – 79 наші земляки завершили на 5 сходинці. А ось у 1980 році буковинці боролися за перемогу у другій союзній лізі (5 зона). У підсумку чернівчани посіли друге місце. «Буковину» випередили лише армійці Києва. Після сезону – 80 Борис Рассихін залишив Чернівці та став працювати у тренерському штабі львівських «Карпат».

 

Другий прихід львівського фахівця у «Буковину» відбувся у 1986 році. На жаль, тоді чернівецька команда виступила невдало – 15 сходинка.

 

 

Юхим ШКОЛЬНИКОВ - тренер. Народився 31 січня 1939 року в Чернігові. Майстер спорту. Заслужений тренер України. Виступав у команді «Десна» (Чернігів) – 1960 – 1968. Тренував команди «Хімік» (Чернігів), «Десна» (Чернігів), «Нива» (Вінниця), «Буковина» (Чернівці), «Тілігул» (Тирасполь, Молдова), «Полісся» (Житомир). Був старшим тренером команди «Система – Борекс» (Городянка). Працював начальником команди ФК «Черкаси» та спортивним директором чернігівської «Десни».

 

Тренерські досягнення Юхима ШКОЛЬНИКОВА:

 

Чемпіон УРСР серед колективів фізкультури (1970)


Бронзовий призер чемпіонату УРСР серед колективів фізкультури (1976)


Чемпіон УРСР – друга ліга СРСР (1984, 1988)


Срібний призер чемпіонату УРСР – друга ліга СРСР (1982, 1985, 1989)


Бронзовий призер чемпіонату УРСР – друга ліга СРСР (1983)


Переможець турніру серед команд західної зони – друга ліга СРСР (1990)


Переможець турніру серед команд першої ліги (сезон – 1992/1993)


Срібний призер турніру серед команд першої ліги (сезон – 1995/1996)


Переможець турніру серед команд другої ліги (1996/1997, 2000/2001)


Володар Кубка другої ліги України (2000/2001).

 

Вперше у Чернівці Юхим Григорович приїхав напередодні сезону – 87. За підсумками попередньої першості «Буковина» посіла лише 15 місце у другій союзній лізі. Звісно, такий перебіг подій не влаштовував тодішнього першого секретаря Чернівецького обкому партії Миколу Нівалова, який прагнув того, щоби у обласному центрі Буковини була сильна команда. Згодом «Буковину» очолив Юхим Школьников. Першого сезону роботи Юхима Григоровича чернівецький колектив посів 4 місце, а через рік здобув чемпіонське звання. Щоправда, потрапити у першу лігу «Буковині» тоді не вдалося. А вже за підсумками сезону – 90 команда Юхима Школьникова таки підвищилася у класі.


У 1991 році до нас приїжджали такі команди, як «Зеніт» (Санкт – Петербург), «Кайрат» (Алма – Ата), «Ротор» (Волгоград), «Нефтчі» (Баку)… Жоден із цих колективів не зміг здобути перемогу в Чернівцях. Останній союзний чемпіонат «Буковина» завершила на 5 сходинці першої ліги. Гадаю, що буковинські уболівальники і досі з ностальгією згадують команду Школьникова зразка 80 – 90 – х років. Чернівчани із великою насолодою спостерігали за грою таких майстрів, як Юрій Гій, Валерій Сарафінчан, Юрій Шелепницький, Віктор Будник, Валерій Алістаров, Василь Задорожняк, Віктор Олійник, Віктор Мглинець, Валерій Королянчук… А які у «Буковині» були голкіпери ! Микола Чеботар, Анатолій Чистов, Володимир Циткін. Тоді у нашого покоління кумирами були не зірки світового футболу, а гравці, які виступали за команду рідних Чернівців.


Після першого чемпіонату Незалежної України (чернівчани виступали у вищій лізі) Юхим Школьников залишив «Буковину». Працюючи у Вінниці, Юхим Григорович зумів повернути місцеву «Ниву» у вищу лігу. Згодом чернівецька «Буковина» втратила прописку у вищому дивізіоні, а Школьников поїхав тренувати молдовський «Тілігул». Одного разу Юхим Григорович відвідав у Чернівцях поєдинок за участю «Буковини», яка пасла задніх і у першій лізі. Відомого фахівця вмовили повернутися на Буковину.
У сезоні – 95/96 чернівецька команда під керівництвом Школьникова стала срібним призером у першій лізі. На жаль, у тій першості розігрувалася лише одна путівка у вищу лігу. Володарем заповітної путівку стала полтавська «Ворскла», яка мала міцні фінансові тили.


Коли розпочався сезон – 96/97, Юхиму Школьникову довелося вдруге залишати Чернівці. Тоді на адресу Юхима Григоровича було випущено багато критичних стріл. У 90 – х роках критикувати Школьникова стало модно. Зрештою, усіх розсудить час. А поки що згадаємо слова легендарного Валерія Лобановського: «Головне у кожній справі – це кінцевий результат». Хіба ми можемо сказати про те, що Школьников не давав результату ? Звісно, ні. 

 

Останні роки життя тренера пройшли у США, де мешкає його донька Олена. Школьников багато хворів, переніс операцію на серці. На початку 2009-го  Юхима Григоровича вітали із 70-річчям, а у вересні його не стало. Він залишив по собі яскраву пам'ять. Досягнення фахівця − це не тільки результати його команд, але й численні вихованці, які здійнялися на футбольні вершини: Вадим Тищенко та Іван Вишневський, Віталій Косовський та Олександр Горшков, Юрій Шелепницький і Сергій Нагорняк. Саме Школьников вивів на орбіту дорослого футболу і майбутнього віце-чемпіона Європи − захисника Олега Кузнецова.

 

Усі тренери чернівецької команди:

 

 

І. Лифшиць (1960)

 

А. Савицький  (1961-1962)

 

Ф. Дашков (1962)

 

В. Соболєв (1963-1964)

 

М. Корсунський (1964-1966)

 

В. Лебедєв (1967 – 1968)

 

М. Михалина (1969-1970)

 

А. Сучков (1971)

 

В. Каневський (1972)

 

О. Павленко (1972-1973, 1981-1985, 1992-1994)

 

Ф. Медвідь (1973-1974)

 

А. Молотай (1974-1976)

 

А. Лерман (1976-1979)

 

Б. Рассихін (1979-1980, 1986)

 

Ю. Школьников (1987-1992, 1995-1996)

 

В. Богуславський (1996-1998)

 

А. Лахнюк (1998 – 1999)

 

Ю. Гій (2000-2002)

 

Ю. Шелепницький (2003-2007)

 

В. Мглинець (2007-2009)

 

М. Трубачов (2009)

 

В. Заяць (2010-)